АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК
НДІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
ДОРОШЕНКО О.Ф.
Шановний, Олександре Федоровичу!
Надсилаємо Вам правовий аналіз чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності, а саме авторського права і суміжних прав. У відповідності до норм ЗУ «Про інформацію» та ЗУ «Про звернення громадян», просимо Вас на підставі наданого аналізу провести правове дослідження і офіційно надати експертні висновки Вашої Установи з порушених питань для Всеукраїнської професійної спілки «Гільдія Майстрів Екрану».
З повагою, вірою в законність та велике інтелектуальне майбутнє України,
Президент Всеукраїнської професійної спілки
”Гільдія Майстрів Екрану”,
відповідно до Протоколу №1 Артур Лі




ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ СТОСОВНО МОЖЛИВОСТІ ПРОФСПІЛКОЮ ВИКОНУВАТИ ФУНКЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ.
Правові засади діяльності організацій колективного управління (національне законодавство).
Стаття 1 Закону України ”Про авторське право і суміжні права” визначила, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку;
Стаття 47 Закону України ”Про авторське право і суміжні права” встановила, що Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.
Стаття 48 Закону України ”Про авторське право і суміжні права” встановила, що Організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Стаття 49 Закону України ”Про авторське право і суміжні права” встановила, що Організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень функції передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів;
Правові засади діяльності професійних спілок (національне законодавство).
Стаття 36 Конституції України встановила, що Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.
Стаття 1 Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” визначила, що професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);
Стаття 2. Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” встановила, що Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Стаття 13 Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” встановила, що Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів.
На підставі системного аналізу можна прийти до узагальнюючого висновку, що поєднує профспілки і організації колективного управління майновими правами (ОКУ) - це громадські організації які не мають на меті отримання прибутку, що мають на меті функції представництва, забезпечення і захисту прав, але створюються різними суб’єктами, в одному випадку громадянами, пов'язаними спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності, а в другому випадку авторами і виконавцями (суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав).
Регламент набуття профспілкою прав юридичної особи та легалізації встановлений ст.16 Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. Регламент набуття прав юридичної особи організацією колективного управління (ОКУ) законодавством не визначено, але зазначено, що така організація після її державної реєстрації зобов'язана протягом 30 днів стати на облік в Установі.
У відповідності до частини 3 Статті 61 ЦКПУ, Обставини, встановлені судовим рішенням що набрало законної сили, не підлягають доказуванню.
Конституційний Суд України пунктом 3.3 Рішення у справі про свободу утворення профспілок від 18 жовтня 2000 року Справа N 1-36/2000 установив, що: ”Статтею 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року ( 995_042 ), як і статтею 11 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року ( 995_004 ), що є частиною національного законодавства України, гарантується право людини на свободу об'єднання, зокрема, право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення зазначеного права не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших осіб”.
Закону який забороняє профспілкам виконувати функції організацій колективного управління не існує, і не може існувати з наступних підстав:
Правові засади діяльності професійних спілок (міжнародне право).
Стаття 9 Конституції України встановила, що Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
14.09.1956 року Україна приєдналась до Конвенції Міжнародної організації праці 1948 року про свободу асоціації і захист права на організацію (N 87) ( 993_125 ).
Стаття 2 цієї Конвенції встановила, що Працівники мають право створювати на свій вибір організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлягати статутам цих останніх.
Стаття 10 цієї Конвенції визначила що термін "організація" означає будь-яку організацію працівників, котра має за мету забезпечення та захист інтересів працівників.
Ст.3, ст.8 цієї Конвенції встановили, що: Державна влада утримується від будь-якого втручання, здатного обмежити право створювати профспілки або перешкодити його законному здійсненню, що ”Національне законодавство не зачіпає гарантій, передбачених цією Конвенцією, і застосовується таким чином, щоб не порушувати їх”.
Рішення Конституційного Суду України у справі про свободу утворення профспілок від 18 жовтня 2000 року Справа N 1-36/2000 пункт 3.3 абз.2 : ”Ратифікувавши 11 серпня 1956 року Конвенцію Міжнародної організації праці 1948 року про свободу асоціації і захист права на організацію (N 87) ( 993_125 ), Україна взяла на себе обов'язок ужити необхідних заходів щодо гарантування трудящим вільного здійснення права на організацію (профспілку), що визначені у її статтях 1, 2, 7, 8, 10, 11. Так, Конвенцією закріплено: право працівників створювати за своїм вибором організації без попереднього дозволу, а також вступати в такі організації за єдиної умови підпорядкування статутам останніх (стаття 2); право організації працівників вільно організовувати свою діяльність (стаття 3); набуття статусу юридичної особи не може бути підкорено умовам, що перешкоджають застосуванню статей 2, 3 (стаття 7); національне законодавство держав-учасниць не може порушувати гарантії, передбачені цією Конвенцією”.
Правовий висновок.
Керуючись зазначеними нормами можна зробити висновок, що обмежень профспілкам щодо виконання функцій організацій колективного управління законами України не встановлено, навпаки статтею 4 Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” встановлено, що: ”Закони та інші нормативно-правові акти не можуть бути спрямовані на обмеження прав і гарантій діяльності профспілок, передбачених Конституцією України, цим Законом”. Тож, якщо працівники є суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав, то вони можуть створювати будь-яку організацію, у тому числі профспілку, як організацію колективного управління правами на свій вибір без попереднього на те дозволу з єдиною умовою підлягати статуту цієї організації.
Окрім вищезазначеного, враховуючи, що автори і виконавці фільмів можуть приймати участь у створенні фільмів виключно в якості найманих працівників, Всеукраїнська професійна спілка ”Гільдія Майстрів Екрану” прийшла до висновку, що виключно профспілки мають право виконувати всі, без винятку, функції організації колективного управління встановлені законодавством України. Це твердження ґрунтується у відповідності до наступних правових норм.
Загальновідомо, що автори і виконавці мають право на отримання двох різних винагород:
1. За створення ;
2. За використання.
Ця вимога встановлена ч.5 ст.15, ч.3 ст.16, ч.2 ст.17, ч.2 ст.33, ч.2 ст.39, ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”.
Цей факт підтверджено Інструкцією зі статистики заробітної плати, що затверджена Наказом Держкомстатистики від 13.01.2004 N 5, Зареєстровано в Міністерстві України січня 2004 р. N 114/8713, якою встановлено, що до Фонду оплати праці входить:
2.1.3. Гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві. (Зарплата - відраховуються внески до Пенсійного Фонду, Фонду соціального страхування, тощо).
Інструкцією також встановлено Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці:
Пункт 3.14 Інструкції: Винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, крім зазначеної у пп.2.1.3. (Винагорода роялті - відраховуються тільки податок з доходу фізичної особи).
Звертаємо увагу на пункт 2.1.3. Інструкції, який встановив, що оплата праці нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві. А також на вимогу статті 21 Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”: ”Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом”. А також звертаємо увагу на вимогу абз. «а» ч.1 ст.49 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”, яким встановлено, що Організації колективного управління повинні виконувати такі функції: ”а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору” та на ч.3 ст.16 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”: ”3. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем”.
На підставі системного аналізу вищезазначених вимог законодавчих норм, можна прийти до висновку, що:
1. При створенні твору (виконання) працівник (автор, виконавець) має передати свої майнові права роботодавцю за договором, в якому визначається авторська винагорода (ст.445, ст.1107 ЦКУ, ч.2 ст.32, ч.1 ч.2 ч.8 ст.33, ч.2 ст.39 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”), в договорі мають бути зазначені способи використання твору (ч.2 ст.33, ч.2 ст.39 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”, ст.441, ст.453 ЦКУ) розмір і порядок виплати винагороди за створення і використання твору (виконання), в іншому випадку договір є нікчемним (ч.3 ст.1113 ЦКУ), враховуючи, що режисери і актори можуть приймати участь у створенні фільмів виключно в якості найманих працівників (ч.3 ст.16 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”) то це має бути трудовий-цивільно-правовий договір, згідно ч.2 ст.628 ЦКУ або два окремих: трудовий та цивільно-правовий (враховуючи практику - підписується один договір).
2. Розмір винагороди за створення і використання встановлюється в колективному договорі між працівниками (авторами і виконавцями) та роботодавцями (підприємством) (абз.2 ст.13, ст.21 Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, ч.3 ст.16, абз. «а» ч.1 ст.49 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”).
3. Колективний договір з роботодавцями уповноважені підписувати виключно профспілки у відповідності до ст.3 Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” яка встановила, що: ”Дія цього Закону не поширюється на діяльність об'єднань громадян, створених відповідно до інших законів України”.
4. Жодна Організація колективного управління (ОКУ), яка створена не як профспілка, а в іншій правовій формі не може виконати на підприємстві (кіностудіях) функцію встановлену абз. «а» ч.1 ст.49 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”: ”а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору”. Тобто погоджувати розмір винагород в колективному договорі між працівниками (авторами і виконавцями) та роботодавцями (підприємством) може виключно профспілка.
5. Жоден роботодавець (кіностудія) не може узгодити розмір винагород в колективному договорі з іншою організацією, яка не є профспілкою (ст.3 Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”).
У відповідності до ст.51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, національне законодавство приведено до вимог Європейського Союзу. Українське законодавство згідно цієї Угоди має адекватність законів в зазначених галузях: бухгалтерський облік компаній і податки, інтелектуальна власність, охорона праці, непряме оподаткування. Тож вищезазначена практика реалізується в країнах Європи, як це зазначено в Матеріалах TACIS GESAC / AIDAA The Tacis Programme – Intellectual Property ”ИССЛЕДОВАНИЕ, отношение между авторами, артистами исполнителями, продюсерами и организациями, осуществляющими передачу в эфир аудиовизуальных произведений”, Ален МОЖ Alain MAUGE 2001:
” Часть вторая.
Экономика аудиовизуальных постановочных договоров в Западной Европе.
[…] Управление, осуществляемое профсоюзами.
Они заключают коллективные трудовые договора в рамках предприятия или коллективные трудовые соглашения с телевещательными организациями, которые в целом предусматривают для авторов :
Ÿ вознаграждение за первую передачу в эфир
Ÿ вознаграждение за последующие передачи в эфир
Ÿ вознаграждение за продажу за границу и за продажу видеограмм […]
[…] ШВЕЦИЯ
Трудовое коллективное соглашение, заключённое между ассоциацией шведских режиссёров (Svenska Teaterförbundet) и :
- Шведским Телевидением
-частными производителями фильмов и телевидения (MFA).
Соглашение распространяется на режиссёров, хореографов, декораторов, главных операторов, художников по костюмам, актёров, певцов, танцоров, артистов, ведущих[…]
[…] Договор режиссёра.
Режиссёр является не только автором, но и служащим продюсера, ответственным за техническую постановку и руководство актёрами.
Помимо прав и обязательств, предусмотренных для сценариста, его договор должен содержать положения, касающиеся постановки произведения и заработные платы, причитающиеся ему за техническую работу.
Особые положения договора.
[…] Заработные платы.
Он получит вознаграждение, в соответствии с трудовым законодательством или коллективным трудовым соглашениям применительно к данной профессии”.
Узагальнюючи вищезазначені правові норми можна стверджувати, що у відповідності до ст.14 Закону України ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”: ”У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки…”, засновники можуть внести до Статуту профспілки функції організації колективного управління, що спрямовані на забезпечення і захист інтересів працівників (авторів і виконавців): на отримання ними винагород за створення і використання результатів їх трудової інтелектуальної діяльності (об’єктів авторського права і суміжних прав). А всі без винятку функції організації колективного управління визначені законодавством, з метою забезпечення прав та захисту інтересів авторів і виконавців, при створенні об’єкта інтелектуальної власності, може виконувати виключно профспілка з функціями організації колективного управління, яка погоджує розмір винагород за створення і використання у колективному договорі з роботодавцями (кіностудіями).
© Артур Лі, 2007 р. – вільне використання з обов’язковим посиланням на Автора (на правах рукопису).