Авторське право у сучасному його розумінні виникло в ХУІІІ сторіччі. Вирішальний вплив на його становлення та формування мали прийняті в Англії в 1709 році Статут королеви Анни (Акт про заохочення просвітництва), визнаний першим законом про авторське право, а також Декрет про право на постановку і виконання драматичних і музичних творів та декрет на право власності авторів на літературні твори, композиторів, живописців та рисувальників, прийняті революційною французькою Конституційною асамблеєю у 1791 та 1793 роках. Вказані документи заклали основи двох основних систем охорони авторських прав – англо-саксонської та романської, на основі яких у другій половині ХХ століття була сформована міжнародна система охорони цих прав.

Спрощена схема для загального розуміння принципів роботи Гільдій.
Почну з того, що крім зарплати (гонорару) творець інтелектуальної власності, як автор, має отримувати також і авторську винагороду (роялті). Така винагорода передбачена законом про «Авторське право та суміжні права». Розмір цих винагород визначений в постанові кабміну 72. Для винахідників, зокрема, цей розмір визначено «Тимчасовим положенням про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій на території України». Також у законодавстві передбачено, що підприємці, які використовують твори та виконання мають надавати точний перелік цих творів і виплачувати винагороду в обумовленому розмірі в обумовлений термін.