Заява (no. 40269/02) проти України подана відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав та основних свобод людини чотирма громадянами України – Сергієм Петровичем Корецьким, Андрієм Васильовичем Толочко, Андрієм Миколайовичем Горбалем, Олексієм Григоровичем Лобицьким (надалі заявники) 12 вересня 2002 року.
У червні 2000 року заявники та двоє інших громадян створили організацію під назвою «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків». Гр.Корецький обраний головою Комітету.
27 липня 2000 року заявники подали заяву про реєстрацію Громадянського Комітету разом із копією статуту до Київського міського управління юстиції. Надалі заявники намагалися зареєструвати організацію, проте органи легалізації незаконно відмовляли у цьому.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що Громадянський Комітет мав на меті здійснення мирних і виключно демократичних мети та завдань. Відсутніми є вказівки національних судів та Уряду на те, що організація застосовує антидемократичні та протиправні засоби для досягнення своєї мети та завдань. Проте органи влади застосували радикальні засоби до заявника, які виходять за межі попередження здійснення такої діяльності. Суд дійшов висновку, що обмеження права у цій справі не відповідало суспільній необхідності та підстави органів влади щодо відмови реєстрації організації не є відповідними та достатніми. Отож втручання не можна розглядати як необхідне у демократичному суспільстві.
Важливим є положення Рішення про статуси НГО в Україні. Суд вказав: «Щодо територіальних обмежень діяльності організацій із місцевим статусом, то навіть якщо такі обмеження необхідні для належного функціонування системи державної реєстрації організацій, не становить жодної загрози для системи реєстрації можливість місцевої організації мати представництва і відділи у інших містах України, хоч законодавство передбачає, що тільки загальноукраїнські організації повинні мати місцеві осередки у більшості від 25 регіонів України.»
Суд встановив порушення статті 11 Конвенції та відповідно до статті 41 Конвенції присудив кожному заявнику 1,500 Євро немайнової шкоди.

У переважній кількості випадків, в яких Європейським судом з прав людини виносяться негативні для України рішення, саме від національних судів залежить, чи буде Європейським судом констатовано порушення державою прав людини.

Про це повідомив Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Юрій Зайцев у ході семінару за програмою «Плекання культури прав людини», який відбувся в Києві. Він підкреслив, що кількість справ, в яких Європейський суд з прав людини визнає порушення Україною Європейської Конвенції з прав людини, збільшується щороку. Лише протягом минулого року за цими рішеннями з України було стягнуто на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, нанесеної позивачам, суму в понад 9, 270 млн. гривень.

Лист Президенту щодо Європейських механізмів впливу
на справедливе судочинство в Україні.

Лише тільки у 2006 році Державний бюджет України сплатив за Рішеннями Європейського суду з прав людини понад 9,270 млн. гривень за інформацією Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Юрія Зайцева. Скільки коштів втратив державний бюджет України з 2002-2008 рік від порушення суддями України ст.129 Конституції України, яка встановила, що ”Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону”, ”Основними засадами судочинства є законність”, ми не знаємо (просимо Вас задати це запитання Мін'юсту). Але державний бюджет України продовжує розплачуватись грошима народу за суддівське свавілля в Україні проти цього ж народу, а судді, рішення яких Європейський суд з прав людини визнав такими, що порушили ст.129 Конституції України, лишаються безкарними і безвідповідальними.


Закликаємо всі громадські організації приєднатися до програми і направити аналогічні листи тим суб"єктам законодавчої ініціативи, кому ви вважаєте за потрібне. Ми не претендуємо на авторство і першість у спільній боротьбі. Наша мета щоб всі НГО вдарили по суддівському свавіллю єдиним фронтом!